Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Проповiдi Дефіцит овацій

Дефіцит овацій

Кілька років тому в Одесі відбулася зустріч, присвячена проблемам врегулювання придністровського конфлікту. Приїхали Снєгур, Кравчук, президент Придністров’я Смирнов. Чекали на Чорномирдіна, який на той час був російським прем’єром. Снєгур та Кравчук запропонували Смирнову розпочати розмову без Чорномирдіна, щоб не втрачати часу. “Ні, - відповів Смирнов, - хай приїде дядя Спонсор. Я маю спочатку переговорити з ним”. (На той час Придністров’я було винне Газпрому близько трьохсот мільйонів доларів).

Кілька років тому в Одесі відбулася зустріч, присвячена проблемам врегулювання придністровського конфлікту. Приїхали Снєгур, Кравчук, президент Придністров’я Смирнов. Чекали на Чорномирдіна, який на той час був російським прем’єром. Снєгур та Кравчук запропонували Смирнову розпочати розмову без Чорномирдіна, щоб не втрачати часу. “Ні, - відповів Смирнов, - хай приїде дядя Спонсор. Я маю спочатку переговорити з ним”. (На той час Придністров’я було винне Газпрому близько трьохсот мільйонів доларів).

У Призначенні “дяді спонсора” послом в Україну марно шукати прихованого геополітичного змісту. Сенс цього призначення - психологічний. Путін потроху розганяє московську тусівку. В Росії - час чиновників. Однакові костюми, однакові краватки, однакові обличчя. Всім колоритним персонажам - час на пенсію або в Україну.

Для нас це непогано. “Дядя спонсор” веселить своїми афоризмами вже не росіян, а киян. Можна помріяти про утворення такого собі Київського клубу. Це стало б можливим, якби серби додумалися відправити до нас послом Мілошевича, чілійці - Піночета, поляки - Валенсу, афганці - Бін Ладена...

Втім насправді проблема України не в дефіциті колоритних персонажів. Наша земля завжди була родючою на таланти. У ХХ столітті вихідцями з правобережжя Дніпра було утворено щонайменше дві держави: Радянський Союз та Ізраїль. Без українських імен не були б настільки яскравими такі досягнення людства, як літакобудування, анархія, симфонічний авангард, корупція та кінематограф.

П’ятсот років Україна віддає світові вроду, і двісті років - таланти. По-перше, тому що у нас цього - перевиробництво, а по-друге, тому що немає внутрішнього споживача. Публіки немає. Нам не вистачає талановитого натовпу.

Коли який-небудь француз раптом зіткнеться з чим-небудь талановитим французьким, він розкаже про це ще сотні друзів і знайомих. І вони будуть довго обговорювати це з притаманною французам екзальтацією та підвищеною моторикою. Так формується споживач і суспільна потреба на талановите. Коли українець зіткнеться з чим-небудь геніальним українським, він не розкаже нікому. У мовчанні він поховає майбутнє власної культури. Чого нам насправді не вистачає так це розмов у партері.

З культурологічного погляду, бути нацією – це насамперед бути публікою. А бути публікою – це аплодувати, або свистіти – тобто гучно висловлювати своє захоплення або обурення. Я завжди так роблю. У вас із собою театральний бінокль, програмка та лібрето, але найважливіше – жваве обговорення в антракті. Який костюм! Який голос! Яке па!

Опера стає видатним культурним явищем не тоді, коли вона добре написана, а лише після того, як ми влаштували їй бурхливу овацію. Щоб стати великим тенором – голосу мало. Треба, щоб ложі та гальорка були заповнені людьми, здатними заплакати від розчулення, коли вони почують його.

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів