Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Проповiдi Справжні Християни

Справжні Християни

Наш план дуже простий: накопичити у Києві хоча б невеличку християнську спільноту. Тількино тут постане християнська спільнота у кілька тисяч чоловік, ця країна миттєво зміниться. Ми її просто не впізнаємо.Зміняться полі-тичні розклади, зміняться настрої людей і навіть погода.Це абсолютно очевидно.
Якщо тут набереться кілька тисяч справжніх Християн, які солідарні і поводитимуть себе як належить Християнам, то всім іншим тут буде мало місця, їм доведеться пристосовуватися під нас.

Наш план дуже простий: накопичити у Києві хоча б невеличку християнську спільноту. Тількино тут постане християнська спільнота у кілька тисяч чоловік, ця країна миттєво зміниться. Ми її просто не впізнаємо.Зміняться полі-тичні розклади, зміняться настрої людей і навіть погода.Це абсолютно очевидно.
Якщо тут набереться кілька тисяч справжніх Християн, які солідарні і поводитимуть себе як належить Християнам, то всім іншим тут буде мало місця, їм доведеться пристосовуватися під нас.

Уявімо собі, що у Києві раптом з’явилося 10 тис. чеченів. От взяли їх, кого там ще не достріляли, кого не виловили, не затравили собаками, і примістили у столиці, дали кілька тижнів прижитися. Одразу багато що змінилося б. Багато людей почали б відчувати, що життя стало веселішим і якось потрібно визначатися стосовно наших нових братів.
Уявімо собі, що тут з’явилося десяток тисяч справжніх американців. Якимсь дивом архангел Гавриїл їх переносить сюди, і вони починають тут робити те саме, що вони роблять у себе на Уол Стріт. Поза сумнівами, під їх контролем дуже швидко опинився б уряд, помінялася б економіка, політика, змінився б стиль життя, стереотипи мислення, поведінки, сприйняття. Все було б інакше. Всім іншим довелось би лягти під них або розступитися.
Якби тут з’явилося кілька тисяч справжніх Християн… Але проблема у тому, що таких тут майже немає. Тобто, людей, які допускають присутність Всевишнього, багато. Є безліч людей, які миряться з існуванням Ісуса Христа, які вважають, що час од часу треба зайти до церкви і недбало перехреститися, що треба попоститися, поцілуватися на Великдень. Бо ми, все-таки, чимось відрізняємось від, скажімо, афганців, чи пакистанців. Але, насправді, ці люди ніякі не Християни. Навіть професійні Християни – священнослужителі, у більшості теж не є Християнами.
Людей, які по-справжньому вірять в живого Ісуса Христа, такого, яким він був, такого яким він є на сторінках Євангелія і в Християнській традиції, - таких людей обмаль. Натомість, тих, які вірять в “плюшевого” Ісуса Христа, в такого собі “м’якого” Христа, який є зовсім безпечним, на якому можна лягти і добре виспатися, яким можна накритися, Ісуса Христа, який є гарним доповненням до аспірину, Ісуса Христа, який нічого особливого не вимагає, який дарує спокій і нічим не загрожує – таких хоч відбавляй.
А насправді Ісус Христос- це абсолютна сила. Наш Християнський Бог це абсолютна особистість і абсолютна сила, і саме тому він надзвичайно небезпечний для тих людей, які його торкаються. Для всіх людей взагалі, але в першу чергу для тих, хто має з ним стосунки.
Як казав один блюзнір, якщо ви бесідуєте з Богом це молитва, якщо Бог бесідує з вами це - шизофренія. Це справді загрожує шизофренією, це загрожує цілою купою різноманітних неприємностей. А головне те, що Бог– живий, він справді існує.
Уявіть собі, що ви сьогодні приходите додому з проповіді і засинаєте, як завжди. І ось уві сні вам являється Богородиця. І Богородиця каже вам, людині, яка ніби вважає себе Християнином: «Знаєш що, рідний, я так вважаю, що у тебе має бути місія в цьому світі. І через цю місію ти спасешся. Так от: завтра ти маєш продати все, що маєш, розпихати «по дешевке» всі свої шмотки і, на зібрані кошти, поїхати назавжди в місто Суми, почати проповідувати в ім’я Ісуса Христа, в ім’я моє, і збирати Хрестовий похід на Воронеж…»
Ти прокинешся і напевне подумаєш: «Що я такого з’їв?» А якби ти був справжній Християнин, це приголомшило б тебе. Ти подумав би, що це дуже важливий знак. А так ти подумаєш, що це уже, можливо, “шизуха” підкрадається. В ліпшому випадку ти підеш по психоаналітика чи будеш гортати сонник - щоб це могло означати, таке явлення і така бесіда. Бо насправді - ти ніякий не Християнин.
Ти подумаєш, а може це Диявол в обличчі Богородиці до мене явився, і нашіптує мені такі от неприємні речі? Але ж вона справді явилася! Вона не просила тебе розтлівати малолітніх. Вона не просила тебе іти на базар і красти пиріжки. Вона просто сказала зробити те, про що ти і так здогадувався. Адже десь глибоко в душі ти знаєш – не маючи місії, ти не побачиш Царства Небесного.
Якщо ти не поїдеш звідси, не вирвешся з рутинного потоку життя, не будеш збирати Хрестовий похід куди завгодно, не переповниш свого земного життя, то дуля тобі буде у житті вічному. І десь глибоко у підсвідомості, як би ти не кепкував над собою, як би ти не блюзнірствував, ти підозрюєш, що насправді ти - лайно.
Ти нікуди не поїдеш, не будеш збирати Хрестовий похід саме тому, що ти ніякий не Християнин. Тому, що тобі нудно читати євангеліє. А нудно тому, що ти його не боїшся. А коли б нас було 5 тисяч чоловік, які серйозно сприймають Матір Божу, місця мало було б всім.
В усі часи Християни - це була публіка, яка вимагала для себеабсолютно виключного місця.
Це були люди, які з самого початку претендували на вищу владу.
Ісус Христос з’являється у Палестині, в якій до нього було дуже багато Пророків. Навіть Іоанн Предтеча, один з найбільш поважних і, так би мовити, «просунутих» Пророків, діяв тут от, прямо зараз. А що робили Пророки в той момент? Вони продовжували і поглиблювали традицію. Іоанн Предтеча каже: «У нас є обмеження в їжі, у зв’язку з нашою вірою. Так от, я взагалі нічого не буду їсти. Буду харчуватися акридами і медом диких бджіл. Себто сараною, стрибунцями буду харчуватися. Ви кажете кашрут? А я взагалі нічого не їм. Не можна їсти риби без луски? А я ніякої риби не їм. Я заборону поглиблюю. Ви кажете, що потрібно поститися? Так от, я буду поститися завжди, кожну хвилину свого життя. Ви кажете, що потрібно молитися? Я буду молитися весь час - поки я думаю, до тих пір я молюсь».
Це поглиблення традиції, і він є поважна людина. Він є надзвичайно поважна людина, яка дозволяє собі на речі, неприпустимі щодо тамтешньої влади, але суспільство носить його на руках. І тут з’являється Ісус Христос, який претендує на виключне положення. Він каже, що все це не має жодного значення - ваш кашрут, ваші традиції, ваші обмеження в їжі, ваші уявлення про Бога. Ви, всі разом взяті, не так його уявляєте. Ви нічого не знаєте про Царство Небесне. Я один знаю.
З’являється людина (вони думають, що це всього лише людина), яка одразу претендує на виключне положення. «Я, - каже він, - знаю Істину»
Найкращі люди до Нього, найрозумніші люди в світі, найро зумніші люди з тих, що були після Нього, казали, що я знаю тільки те, що нічого не знаю. І в цьому була їхня істина. А він каже: «Ні, я знаю. Я сам є Істина. Я знаю, що таке Істина. І я можу транслювати вам Істину, я можу вам розказати, що таке Істина. Тобто, я претендую на виключне положення. Ось тут є царі, так я вищий, ніж царі. Я - двері, через які можна спастися. І інакше, ніж через мене, ніхто тут не спасеться!». Найвищий ступінь нахабства!
Не дивно, що публіка одразу швиденько зібралася і прибила його цвяшками до дерева. Саме з причини цієї претензії. В той час у Палестині було багато хуліганів, було безліч публіки, яка різала ножиками направо і наліво - вони називалися зелоти. Там було безліч божевільних проповідників, які претендували геть на все, і на те, що вони святіші за Папу Римського, чи що там у цих іудеїв заміняло тоді Папу Римського. Каламуті було скільки завгодно. І тут з’явилася людина, яка не збиралася розводити каламуть. Він просто претендував на абсолютне виключне становище.
І потім все, що відбувалося після нього - це претензії Християн на виключне становище. З’являються маленькі общини Християн і ними одра зу починають годувати диких звірів. За що? Надзвичайно терпимий і справедливий римський світ. Терпіли всіх. Терпіли культ Ізіди, терпіли культ Мітри, терпіли містерії, терпіли фалічні символи, якими були переповнені всі дороги на Апенінському півострові. Все терпіли, - будь-які бузувірства, будь-яку філософію, все що завгодно.«Божеволійте, скільки заманеться», - казало римське суспільство своїм громадянам. І тут з’являються Християни, яких ми сприймаємо як людей бідних, мирних, в цілому нещасних, які проповідують любов до ближнього, і ними починають годувати звірів. Причина одна - ця публіка відразу претендувала на виключне становище.
Церква визначала так: «Розумієте, от ви тут у нас король, тут вас всі слухаються, - але суть у тому, що королем ви можете стати тільки в тому випадку, якщо я вас миропомажу, якщо я здійсню обряд. Якщо я не здійсню обряд, ви не будете ніяким королем. Хто ви такий? Ви король? Ви феодал? Ви герой? Ви найголовніша людина в цьому суспільстві? Так ось, ваша основна функція - захист церкви. Спочатку Ви захищаєте церкву, потім Ви захищаєте сиріт і вдовиць, потім Ви захищаєте феодальні цінності, а вже потім ви можете робити все, що Вам заманеться. Яке б Ви не були собі «цабе», ваша основна функція захищати Церкву. Тому, що я над Вами, я над всім. І тільки Церква є тим, заради чого весь ваш світ існує.
А коли Ви захистили Церкву, заради неї підняли зброю, Ви потім обов‘язково маєте прийти до Церкви і покаятися в тому, що Ви зробили. І каятися, падати на коліна, обливатися слізьми за те, як Ви захищали Церкву.
Ви убили людину? Це - гріх. Людина піднімала руку на храм, - ви її вбили. Правильно зробили! Це ваша основна функція. Але ви здійснили страшний гріх. У тому випадку, якщо ви в Церкві будете добре молитися, можливо, вам коли-небудь буде прощення. І, можливо, також і для вас буде Царство Небесне.
Ви маєте каятися навіть за виконання своїх прямих функцій» - так себе ставила Церква перших християн у світі. І найдивовижніше те, що вона таки себе поставила. І вся публіка, яка була там досить буйна і всі про себе були надзвичайно високої думки, всі вони погодилися з цим.
Християни використовують Євангеліє як інструкцію, а не як таку річ, за допомогою якої можна швидше заснути, почитати сторінку на ніч і захропти собі спокійно. Християни там, де вони з’являються, претендують на найвище місце, на виключність. Вони або ідуть від світу, або стають над ним.
Важко cказати, що Християни зроблять з існуючою в Україні владою - благословлять її існування і просто поставлять в стійло, щоб добре служила, чи всіх повісять догори ногами на ліхтарях. Це не важливо. Важливо те, що коли вони з’являться, тут все стане по-іншому.
Через дві тисячі років після народження, смерті і воскресіння Спасителя, ми можемо знайти на п‘ятдесят мільйонів язичників кілька тисяч справжніх Християн. Ми здатні ними стати. Ми здатні змінити світ. І цей план дуже простий…

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів