Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Проповiдi Іти за вірою

Іти за вірою

Наші далекі предки у ХІІІ столітті тут у Києві вели непримиренну боротьбу за добробут проти свавілля князівської адміністрації. За цілком зрозумілі речі, за які й пасправді потрібно було воювати: за чистоту вулиць, за те, щоб добре був проведений водопровід, за те, щоб не крали намісники, за зменшення комунальних платежів. А потім прийшли татари і все спалили. І все, що здавалося таким важливим, - перестало існувати фізично.

Наші далекі предки у ХІІІ столітті тут у Києві вели непримиренну боротьбу за добробут проти свавілля князівської адміністрації. За цілком зрозумілі речі, за які й пасправді потрібно було воювати: за чистоту вулиць, за те, щоб добре був проведений водопровід, за те, щоб не крали намісники, за зменшення комунальних платежів. А потім прийшли татари і все спалили. І все, що здавалося таким важливим, - перестало існувати фізично.

Ми знаходимося у подібній ситуації сьогодні. Ми боремося за речі, які зникнуть. Ми боремося проти негараздів, які незабаром згорять.
Всі наші дріб’язкові проблеми, імена, які нас оточують, політики, усі ці симпатичні і несимпатичні люди, все, про що мислимо щодня, що бачимо по телевізору - все згорить. І на згарище прийдуть зовсім інші люди, проблеми і сюжети, до яких ми, як завжди, будемо не готові. Чи то буде ісламська навала, яка сьогодні здається малоймовірною, не дивлячись на те, що ми в Україні маємо 2 млн мирних симпатичних мусульман, котрі ще не знають, що вони є потенційними ваххабітами, і яким потрібен невеличкий детонатор у кілька десятків чоловік. Кілька ідей, кілька текстів – і все це вибухне. А можливо, це буде що-небудь інше – те, чим ми сьогодні легковажимо. І гостре усвідомлення того, що уже буквально завтра нам доведеться зіткнутися з небаченим і настільки сильним, що воно здатне буде розчавити нас, - не повинно нас деморалізувати. Воно повинно загострити наш зір.
Всі все роблять однаково. Відрізняююся лише спонукаючі мотиви. Протягом усієї історії – люди сідали на коней, брали зброю в руки, збивалися в армії і їздили воювати. Але ті хто в 1793 році сідали на коней - мали нові спонукаючі мотиви, прапор, і гасла. І, саме ці дріб’язки – колір прапора і кілька слів гасел – змінили світ.
Христос, коли ходив по землі, робив рівно те саме, що робили тисячі різноманітних вчителів і проповідників до нього. Але виявилося, що присутність Духу, який іноді так важко буває помітити і так важко виділити, саме цей Дух із цих звичайних вчинків і слів зробив найбільше чудо, - християнство.
Ми прагнемо нового, небаченого і нечуваного, але говоримо слова, які майже не будуть відрізнятися від тих, які говорили до нас і які говорять інші; так само ходимо з одного кінця Києва в інший. Так само стаємо біля чиїхось дверей і стукаємо, поки не відчинять, так само просимо, допоки не дадуть. І так само б’ємо, як били до нас і стріляємо, як стріляли до нас. І молимося тими самими словами, якими моляться уже дві тисячі років. І ми можемо зробити небачені і нечувані речі тільки в тому випадку, якщо роблячи те саме, молитися будемо про інше.
Що МИ маємо пропагувати – постійно питають. Що ми можемо пропагувати, крім Ісуса Христа? Що ми в такому випадку говоримо нового? Нічого нового, але... все нове. Тому що коли ВОНИ говорять „Ісус Христос” – це не значить абсолютно нічого. ВОНИ уявляють собі занудні абстракції. Коли вони приймають Тіло Господнє під час причастя, то хочуть, щоб воно було солодке і не застрявало в зубах.
Ми говоримо значно більш категоричні речі, ніж ВОНИ. Бо ми говоримо про себе.
Свого часу в Польші була створена профспілка „Солідарність”. У назві утримувалася вся програма і вся суть діяльності. Ми проти режиму і за солідарність, – сказали ці люди, бо насильству держави можна протиставити тільки солідарність. Вони дуже швидко повалили режим, між іншим.
Коли агітував Мухаммад, він агітував за себе. За те, що Бог один і я його пророк. Ви маєте вірити, що я Його пророк, казав він тим людям, які ні у що вірити не хотіли. Чому вони пішли за ним? Чому люди пішли за Солідар-ністю? Чому люди завжди ішли за тими, хто пропагував СЕБЕ, хто пропагував СВОЄ ім’я?
Ті хто йшли за соціалізмом, найчастіше не читали Маркса. І всі реворюційні марксисти, які зробили жовтневу революцію, озброєні робітники і матроси не знали, що таке соціалізм. Вони ішли за СЛОВОМ. Ішли за словом, бо бачили перед собою кілька десятків людей, які вірили в це слово понад усе. Імена, а не назви. Вони хо-тіли просто іти за вірою, за здатністю цих кількох десятків людей вірити. Тому що людина хоче вірити. І людина, яким би скептиком вона не була, хоче знати, що поряд є люди, які вірять. На відміну від нього, на відміну від нас усіх, таких розумних і таких скептиків. Вона відчуває голод.
Серце, яке не вірить - все одно, що шлунок, який не перетравлює. Сердце голодне.
Ми можемо запропонувати цьому світові тільки віру. За що ми маємо боротися? За БРАТСТВО. Де вихід? У БРАТСТВІ. Яка мета? БРАТСТВО і царство Небесне, так як його розуміє БРАТСТВО. У нас більше нічого немає нового. Христос говорив про Царство Небесне і люди пішли на мученицьку смерть заради Царства Небесного, про яке не мали жодного уявлення. Ніде не написано, як там насправді.
Яка географія Царства Небесного? Що там взагалі відбувається? Віра – це основне. Не у що вірити, а просто інтенсивність віри.
Я не знаю, що там. Я не знаю, до чого приведе БРАТСТВО. Я не знаю, які загрози насправді прийдуть найближчим часом і проти чого ми будемо боротися. Я знаю тільки те, що причиною, кінцем, наріжним каменем сьогодні є тільки БРАТСТВО. І його уявлення про кадрову політику Архангела Михаїла. Для всього світу в найближчі сто років. Починаючи із завтрашнього дня.
І ми будемо робити оці звичайні речі, які багато разів робили до нас, але з новою вірою ( а нове для нас – тільки братство, все інше старе. І все вже було старим в часи Ісуса Христа. Він нічого нового не сказав, крім того, що Він є Двері, і в Царство Небесне можна увійти тільки через Нього). Усе нове, що сказано в Євангелії – це слова Ісуса Христа про самого себе. Він просто пропонував людям Себе і Царство Небесне, про яке кожен мав здогадуватися сам (в міру власної зіпсованості).
Ми маємо наслідувати Христа. Не тільки тому, що це добре, а тому, що у нас немає іншого виходу. Ми не придумаємо нічого нового. Ми віримо в БРАТСТВО, яке є сьогодні підніжжям Ісуса Христа. Більше нічого ексклюзивного. Нічого нового, що могло б дратувати людей, звертати їхню увагу. І коли ми це говоримо, усі одномірні, навіть не усвідомлюючи цього, відчувають: так, воно гряде. Скоро буде абзац усім. І якщо це відчувають одномірні, якщо „овочі” реагують на це світло, коли у нас віра ще доволі слабка, то як ми самі маємо до цього ставитися? Мені дивно, що багато з нас все ще проявляють дурнуватий, непотрібний і шкідливий скептицизм щодо наших близьких перспектив.
Ми вже згадували сьогодні більшовиків, які боролися не проти царизму. Вони боролися проти тимчасового уряду. Як і нам, мабуть доведеться, у перший раз серйозно виступити не стільки проти режиму, скільки проти тих, хто прийде йому на зміну. У нас були великі попередники, які стикалися з тими самими проблемами, з якими стикаємося ми. І ті люди, які робили революцію, і ті люди, які протистояли цій революції, і ті люди, які в 30-х і 40-х роках молилися і стріляли на західній Україні. Молитися і стріляти, стріляти і молитися нам іще доведеться дуже багато. І я сподіваюся, що все ж-таки молитися більше, ніж стріляти. І ті люди, які повставали у пізніші роки. Усіх цих людей ми повинні згадувати. Тіла їх лежать у землі, але душі – у Царстві Небесному, очікують нас. І ми туди зможемо увійти тільки в тому випадку, якщо будемо у чомусь крутіші за них. Тому що менш крутих у Царство Небесне вже не беруть. Там забагато народу. Забагато людей, котрі виявляли чудеса мужності. Забагато людей, котрі виявляли чудеса віри. Тому не потрібні повторення. Потрібні лише ті люди, які увійдуть в історію. Тільки ті люди, які зможуть „переплюнути” попередників.
Ми, згадуємо наших попередників – через молитву за них. І я хочу звернути увагу, особливо наших братів, про те, що ми в цьому плані сильно не доганяємо. Молитися важливіше, ніж стріляти. Спонукаючі мотиви значно важливіші зі технічні навички. алібан створили люди, які значно більше молилися, ніж стріляли. І вивчення сур із Корану та регулярне творення намазу було потрібніше і корисніше з військової точки зору, ніж уміння корегувати мінометний вогонь.
І свого часу християни перемогли взагалі-то майже без пострілів.
І коли мусульмани почали діяти, багато народу було покрутіше за них, які мали довші мечі і були сміливіші Перемагали не мечі, а намаз пять разів на день.
Давайте будемо вірити хоча б як наші брати мусульмани. Віра не може бути запрошенням до сну.
Ми з вами досі не перемогли тому, не вміємо помолитися. Про дорогу, про перемогу і про успіх. Якщо ми не вміємо молитися про перемогу, не буде ніякої перемоги. І мусульмани, і ліві терористи у 60-х роках починали одночасно. Про лівих у Європі вже всі забули. А мусульманська революція живе, процвітає і незабаром переможе. У тому випадку, якщо ми не розгорнемо революцію християнську. Християнська революція означає те, що ми будемо добрими християнами, ліпшіми, ніж вони є мусульманами.
ХХІ століття будуть творити релігії, попри технології. Якщо хтось думає, що просто, надувши щоки і розпустивши соплі пузирем ми чогось досягнем – він помиляється. Нічого не досягнем. Бог досягає. Ми можемо бути лише хорошим знаряддям. А для цього доведеться бути добрими християнами. На повному серйозі молитися. Молитися і стріляти. Стріляти і молитися.
Людина має поставити себе. Поставити себе важливіше, ніж політикувати. Бо політика найчастіше – це форма компенсації. Тут ти лох лохом, а потім вийшов на майдан і відчув себе людиною хвилин на п’ятнадцять, а потім повернувся – і ти знову лох, у себе у вузі, на роботі, чи вдома.
Сміливістю, честю можна так само заражати, як і зневірою і безчестям. Ми можемо заразити це суспільство своїми поняттями і своїм духом, Святим Духом. Коли кожен з нас здатен буде поставити себе у вузах, на підприємствах, на базарах, - нам все одно, як зватимуть президента. Він не буде нічого значити у цій країні. МИ будемо все значити.

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів