Наші завдання

Хотілося б змінити національний типаж. Закласти новий архетип. Приречені ті, хто береться змінити людину. Це шлях в нікуди. Хороша і ефективна політика – використовувати ту людину, яка є, використовувати природу людини. Якщо ти хочеш міняти природу людини – запасися терпінням на пару тисяч років. Успіх прийде до твоїх далеких нащадків, яких твоя ідеальна людина вже не буде задовольняти. Принаймні, перші християни хотіли змінювати природу людини, і, поки що ми спостерігаємо зміну природи християн.

Хотілося б змінити національний типаж. Закласти новий архетип. Приречені ті, хто береться змінити людину. Це шлях в нікуди. Хороша і ефективна політика – використовувати ту людину, яка є, використовувати природу людини. Якщо ти хочеш міняти природу людини – запасися терпінням на пару тисяч років. Успіх прийде до твоїх далеких нащадків, яких твоя ідеальна людина вже не буде задовольняти. Принаймні, перші християни хотіли змінювати природу людини, і, поки що ми спостерігаємо зміну природи християн.

Безумовно, людина змінюється. Але вона змінюється сама собою, як змінюються ландшафти, як змінюєтсья клімат. На це неможливо впливати – вона змінюється завжди в протилежному напрямку тому, в якому ти впливаєш. Проте я хочу всупереч можливості. Геть імовірність! Останні лицарі, які залишилися, - це лицарі абсурду. Борці зі здоровим глуздом.
Нам потрібні інші люди. Нам потрібно, щоб обличчя нації визначала інша публіка, не теперішня. Нам потрібно, щоб це була нахабна публіка, яка обтяжуватиме собою, яка псуватиме життя урядам, яка качатиме права. Ми повинні вимагати для себе виключного ставлення. Тому, що ми - виключення з правил.
У світі існують подвійні стандарти. І всі це знають. Що дозволено одним - зовсім не дозволено іншим. Що дозволено палестинцям – того не дозволено сербам. Це несправедливо. А в чому полягає справедливість? Зовсім не в уникненні подвійних стандартів. Справедливість полягає в тому, щоби впровадити потрійний стандарт. І щоб третім стандартом був український.
Є стандарт для американців. Суду з міжнародних злочинів у Страсбурзі підсудні всі, крім американців. Кажуть, в положенні Гаазького трибуналу так і зазначено. Тому, що американці не визнаються для себе цього суду. Якщо ми не будемо визнавати цього суду, то нас будуть бомбардувати. Американців не бомбардують тому, що в них така природа і з цим нічого не вдієш.
Мають бути потрійні стандарти. Ми повинні вимагати для себе виключного положення за кордоном і тут. Будь-який прикордонник країн Євросоюзу чи Сполучених Штатів, чи будь-який інший, коли бере український паспорт, повинен ставати струнко. Він повинен пропускати просто автоматично. Будь-який уряд, приймаючи українського громадянина повинен знати, що прийняв собі велику халепу, але з цим нічого не зробиш - так йому вже не поталанило. Весь світ повинен знати, що існує така Україна, і третій стандарт: до цих людей потрібно ставитися, як до Армагеддону. Фаталістично.
І це неможливо зробити через державні зусилля. Тому що ми живемо в час, коли державного суверенітету не існує. Існує міжнародний бюрократичний інтернаціонал. І неможливо здійснити нічого великого бюрократичними способами – через зусилля чиновників. Тому, що існує одна нація чиновників у світі - у Брюсселі, у Вашингтоні, Києві, Москві, Іраку і Белграді. І вони діють за однаковим стандартом. Американці поставили себе всупереч власній бюрократії. Як свого часу британці збудували імперію всупереч британській бюрократії. Бюрократія заважала будувати імперію. Все, що може бути створено – має бути створено всупереч національній бюрократії, оонівській бюрократії та бюрократії Євросоюзу. Чиновник Євросоюзу справді має вороже ставлення до України. До алжирців, до тунісців, до палестинців, до китайців, до японців є в десять разів краще ставлення, ніж до нас. Перед ними запобігають, зрештою. Перед нами – ні. Перед ними є комплекс провини. Перед нами – ні. Їм багато що дозволено. Нам – ні. До нас прискіпуються. Таке саме ставлення, яке має чиновник Євросоюзу, таке саме ставлення має і чиновник жеку у Києві. Вони однакові. Тому, що це система, яка функціонує гармонійно. Наш світ достатньо уніфікований, гармонізований і впорядкований. І це означає, що в першу чергу гармонізований і впорядкований бюрократичний апарат – способи управління. Типаж чиновника – один. Чиновник київського управління комунального транспорту цілком міг би бути брюсельським. Якби якось прихитрився вивчити французьку.
До будь-якої країни приїзжай, як султан. Особливо до своєї. Потрібно качати права.
Ми повинні знати, що власник посвідчення БРАТСТВА має в міліон раз більше прав, ніж громадянин Сполучених Штатів.
Таким чином себе треба ставити. Власне, у цій постанові і полягає все політичне завдання. Все інше – вторинне і неважливе. Політика змінюється. З часом змінюються економічні програми. Все минає: устрій, конституції... Конституція може бути залізобетонна і триматися тисячу років. Або її можна змінювати раз на півроку, - не це важливо. Потрібно побудувати організм – нову націю, яка буде поводити себе, як нам це цікаво. А нам цікаво, щоб це було круто. Треба впровадити український стандарт. Усі політичні та економічні питання другорядні.
Вас цікавлять кольори цукерок, які буде випускати фабрика імені Карла Маркса через десять років? Не цікавлять. А чому нас цікавить, яка тоді буде конституція, спосіб державного управління, яка буде економіка? Якась буде – хай бухгалтери займаються економікою. Усе якось постане. У цьому не може бути жодних сумнівів. Завжди будуть можливості обходити міжнародні правила торгівлі. Або використовувати їх. Чи можна робити ставку на інформаційне суспільство, і в цьому випередити Євразію. А можна робити ставку на наркоту. А можна на хайтек. Але всі ці другорядні речі почнуть працювати і грати тільки в одному випадку: тоді, коли ми забезпечимо просту психологію, яку можна сформулювати у двох словах. Нам потрібна нація буйних. Нам потрібно перетворити отару на зграю, наскільки б це не було важко. А зробити це можна тільки в один спосіб – зібратися разом і нападати.
Коли перша українська національна група, прибувши десь у Мексику, на Кубу, на Близький Схід, у Сполучені Штати, раптом почне діяти по нашому,- от тоді ми зможемо сказати: все, наша революція вдалася. Коли наші хлопці витіснять колумбійців з наркоторгівлі – ми скажемо: наша революція вдалася. Коли наші хлопців витіснять євреїв із стоматологічного бізнесу на Брайтоні – все, наша революція вдалася. Коли наші хлопці створять колонію десь у Центральній Африці, заберуть у місцевого населення землю і почнуть всіх ображати, погано себе поводити і майструвати атомну бомбу в автомобільній майстерні – тоді наша революція вдалася. І хай вони зараз будуть хулігани, злочинці, і хай вони сморкаються в занавєски. Їхні діти будуть розвивати науку і високі технології. Але вони будуть робити це ефективно.
У цьому весь секрет. Зібрати групу, банду, філософський гурток, гурток хорового співу – все що завгодно; як би ми не назвали БРАТСТВО, яку функцію воно б не виконувало, завдання – постійно отруювати життя начальству. Вимагати всього і негайно.
А співвітчизник, замість качати права, іде працювати. Це дуже добре, що ми маємо працездатних людей. Але у світі (це стосується і націй, і людей) краще живуть не ті, хто більше і краще працює, а ті, хто нахабніші. У нашого народу є працездатність і є таланти. У нас нема одного – оцієї емігрантської здатності. Коли наші люди опиняються за кордоном, вони одразу кидаються мити посуд у мексиканських їдальнях. Вони ніколи не прагнуть цю їдальню забрати.
Але вже існує БРАТСТВО, а в нього є великі плани на мексиканську їдальню. Ховайтеся!..