Бий своїх, щоб чужі боялися

В умовах нашого громадського сюрреалізму вже ніщо не виглядає дивним. Навіть фантасмагоричні дії нібито давно сформованих головних політичних сил.

Дореволюційна німа екранізація «Анни Кареніної» починалася з титру: «Все змішалося в домі Облонських. Стіву прийняли за лакея.» Та це ще нічого. Значно гірше, коли лакея приймають за Стіву. І тоді горе нашій країні! І взагалі, в нашому політичному бардаку без півлітри нічого не второпаєш

В умовах нашого громадського сюрреалізму вже ніщо не виглядає дивним. Навіть фантасмагоричні дії нібито давно сформованих головних політичних сил.

Дореволюційна німа екранізація «Анни Кареніної» починалася з титру: «Все змішалося в домі Облонських. Стіву прийняли за лакея.» Та це ще нічого. Значно гірше, коли лакея приймають за Стіву. І тоді горе нашій країні! І взагалі, в нашому політичному бардаку без півлітри нічого не второпаєш.

Мені здавалося, що пан Цушко є представником тих же політичних сил, що і партія Братство. Однак в найкращих традиціях Бекета й Іонеско, підлеглі йому міліцейські сили жорстоко розправилися з братчиками, які винуваті тільки в одному: вони захистили себе і свій штаб від зухвалого нальоту якихось «патріотичних відморозків». Як я зрозумів, ці нальотчики знаходяться у протилежному політичному таборі. Міністр Цушко ніяк не міг не знати про цей інцидент, бо він був широко висвітлений в пресі. Однак він явно діяв за принципом – бий своїх, щоб чужі боялися!

Що ж насправді відбулось? Ситуація проста як коров’яче мукання.

Братство провело свій міні-з’їзд у сквері на розі Тарасівської і Жилянської вулиць. Там, де розмістилося їхнє наметове містечко з гаслами на підтримку Віктора Януковича та його однодумців по коаліції. Після з’їзду братчики відправились у свій офіс на вулиці Грушевського, щоб там прослухати лекцію свого лідера Дмитра Корчинського. Окрім десятка членів партії в приміщення набилося близько півсотні людей, а потім з’ясувалась, що приблизно тридцять із них є членами різноманітних радикальних націоналістичних угруповань. Які навмисно вчинили гармидер з метою зірвати лекцію.

Їх попросили піти з офісу, та вони категорично відмовились. Зав’язалася бійка. Публіка, що не мала стосунку до цієї політичної сутички, зрозуміло, розбіглася. Ось і довелось десяти братчикам відбиватися від тридцяти супротивників. Так що перевага явно була на боці агресорів. Братчики змушені були відбиватися всіма силами, бо небезпека їхньому здоров’ю була очевидна. Зараз важко встановити, чиїми ножами були порізані нападники, деякі з них були взагалі кухонні, а деякі були в нападників. Однак в процесі бійки вийшло так, що порізаними були тільки «екстремісти-відморозки» (жодних серйозних поранень вони не отримали). Що й спричинило досить дивний висновок правоохоронців: треба притягти до відповідальності той бік, у якого було менше пошкоджень.

Логіка чудова, але цілком несправедлива. Адже не братчики прийшли в офіс екстремістів, не вони вчинили бійку, а навпаки. Виходячи з міркувань міліціянтів, братчикам треба було дочекатися, поки їх страшенно поб’ють і понищать апаратуру та меблі, а тільки потім звернутися до правоохоронних органів. Тобто, вже не по допомогу, а для одержання сатисфакції, бо покаліченими вони б вже були, і майно б втратили. Грошей у екстремістів гарантовано немає, тобто все б залишилося без відшкодування. І що б дало, якби їх потім знайшли і навіть засудили? Хіба здоров’я і втрачене майно повернеш?

Тепер і міліція, і прокуратура «шиють» справу хлопцям з Братства за суто формальною ознакою – хуліганство, хоча вочевидь зрозуміло, що хуліганами є нападники, а не братчики. До таких висновків гарантовано прийде будь-яка неупереджена і психічно нормальна людина.

По-перше, на чиїй території відбувся інцидент? По-друге, хто його спровокував? По-третє, якби братчики не вжили всіх заходів, які могли вжити, то не хулігани, а вони опинилися б в лікарнях, а може й у моргу.

Чесно кажучи, мені абсолютно наплювати на всі сучасні політичні «розбори», і в тому числі на цю, бо не бачу жодного здорового глузду в головах як помаранчевих, так і біло-голубих. Я не маю жодних політичних уподобань в цій безглуздій царині. Просто думаю: чи є в цій країні таке поняття, як справедливість? Скільки разів вже обидві головні політичні блоки писали про жахливу недосконалість наших законів і невміння наших правоохоронців користатися навіть цими законами. Це стосувалося головним чином закону про вибори, і про інші загальнодержавні проблеми. Але якщо навіть у цих жагучих питаннях наш закон не має досконалості, то що вже говорити про карний кодекс, який, як довела практика, написаний для плебсу, а не для нашої жалюгідної псевдо-еліти.

Коли справа стосується справжніх можновладців, і не є наслідком суто політичних розборок, то я не пам’ятаю жодного випадку, коли хтось з тих, хто має владу та гроші, був би реально засуджений як карний злочинець. Хоча, ми весь час з обох боків чуємо про якихось абстрактних бандитів, які повинні сидіти у тюрмах. Люди добрі, гарантую: цими бандитами можуть бути хто завгодно, але вже точно не хлопці з партії Братство, які вчинили лише одне: мужньо захистили свою честь і гідність, а може й своє життя. То хіба не слід поставити на кінець проблему з голови на ноги, і засудити не їх, а справжніх зачинщиків цього гидкого інциденту?